Тисячоліттями, від петрогліфів та наскельного живопису до імпресіоністів, мистецтво розвивалося шляхом ускладнення техніки відтворення навколишнього світу. Допоки українець Казимир Малевич не вчинив супрематичну революцію, в одну мить повернувши мистецтво та митця до їхнього першоджерела. Не техніка й майстерність художника, а його інтуїція та уява, як і уява глядача, – ось що є справжнім творцем! Акт творіння – це не повторення на полотні, нехай навіть найдосконаліше, світу, що нас оточує, а творення нового, досі небаченого; ось у чому полягає сутність Супрематизму. Малевич перетворив художника і глядача на Бога, на Творця, що здатен не тільки змінювати цей світ, але й творити нові.

Діставайте камери ваших смартфонів, наблизьте, зазирніть у світ Малевича зсередини, спробуйте разом з нами розшифрувати геном Супрематизму. Не лише, щоб розгледіти і помилуватися його красою, простотою та неймовірною складністю екосистеми, – але й побачити кубики конструктора, з якого зібрано наш світ, світ звичних нам речей, та світ знайомих нам ідей. Це чарівний калейдоскоп: поверни окуляр, зміни точку огляду, і там, де ти не очікував побачити нове, тобі відкриються цілі світи, нові сонячні системи, нові всесвіти. І пам’ятай, Казимир Малевич дав тільки поштовх. Справжній Творець, той хто творить сьогодні майбутнє – це ти сам.

Геннадій Курочка Автор проекту

НАЙВІДОМІШИЙ КИЯНИН У СВІТІ

Казимир Малевич – один із найважливіших митців ХХ століття, який докорінно вплинув на дальший розвиток візуального мистецтва, архітектури та дизайну. Він розділив історію мистецтва на «до» і «після». Його «Чорний квадрат» — одна з двох найвідоміших картин в історії мистецтва, поруч із «Джокондою» Леонардо да Вінчі. Супрематизм, основоположником якого він став, — це безпредметне абстрактне мистецтво, виражене в простих геометричних формах та основних кольорах. Малевич вважав, що художник повинен творити із власного творчого начала, а не копіювати зовнішній світ.

Казимир Северинович Малевич народився у Києві 23 (11) лютого 1879 року. Його охрестили в Олександрівському костелі, про що свідчить запис в метричній книзі храму.

Його батько Северин Антонович Малевич (1845–1902) народився в містечку Турбів у родині волинських шляхтичів, яка проживала на території України з XVI століття. Мати, Людвіга Олександрівна з роду Галиновських (1858–1942), була на 14 років молодша за свого чоловіка. Подружжя повінчалося 26 лютого 1878 року у тому ж Олександрівському костелі. Казимир був первістком і мав ще чотирьох братів і чотирьох сестер.

Батько працював управителем на цукроварнях, і сім’я часто переїздила. До 17 років Казимир Малевич жив по різних селах і містечках України: Ямпіль Подільської губернії, Білопілля й Пархомівка Харківської губернії, Конотоп Чернігівської губернії. В автобіографічних записах він залишив багато спогадів про українське дитинство:

«Бурякові плантації даленіли у безкінечність, то зливаючись на обрії, то ховаючись у невеликих долинках чи піднімаючись на пагорби, вбираючи хутори та села до своїх зелених просторів, вкритих одноманітною фактурою бурячиння…

Серед цих сіл, розташованих у чудових закутках природи, на тлі чарівних краєвидів, проходило моє дитинство».

Перші уроки малювання Казимир Малевич отримав від українських селянок, і це були уроки народного мистецтва. У 1895–1896 роках він уперше знайомиться з професійними художниками — Миколою Мурашком та Миколою Пимоненком:

«Я їду до Києва, знайомлюся з Пимоненком. Велике враження справили на мене його картини. Він показав мені картину «Гопак». Мене потрясло все побачене у його майстерні. Безліч мольбертів, на кожному картини, що зображали життя України.

Показую свої роботи – вже шкіци з натури. Потрапляю до Київської художньої школи».

У 1896 році сім’я Малевичів переїздить до Курська. Згодом Казимир їде до Москви,
де він став одним з активних учасників авангардного художнього життя. У 1915 році митець створив свій знаменитий «Чорний квадрат» і започаткував супрематичний напрям у мистецтві. З 1919 року художник викладає: спершу у Вітебську на запрошення Марка Шагала, потім у Ленінграді. Малевич активно працював до 1926 року, коли радянська тоталітарна машина почала утискати авангардне мистецтво і знищувати його творців. Хто не емігрував, той часто закінчував життя у таборах або помирав з голоду. Малевич був надто великою фігурою, щоб його просто знищити, – адже він мав безліч прихильників і учнів, його ідеями захоплювалися у цілому світі.

Навесні 1927 року Малевич уперше і востаннє поїхав у закордонне відрядження з запланованими виставками у Варшаві, Берліні й Парижі. У Варшаві і Берліні виставки пройшли з великим успіхом, але несподівано митця відкликали назад. Залишивши всі картини й матеріали в Берліні, Малевич терміново повернувся до Радянського Союзу, де його одразу затримали. Мрія митця про виставку в Парижі так і не здійснилася за його життя.

Улітку 1927 року Казимир Малевич приїхав в Україну навідати рідних. У Києві він зустрівся з художниками Андрієм Тараном і Львом Крамаренком, яких знав раніше. З їхньої ініціативи ректор Київського художнього інституту Іван Врона звернувся в Наркомат освіти й отримав дозвіл від наркома Миколи Скрипника запросити Малевича на роботу в Київській художній інститут.

З 1928-го до 1930 року Казимир Малевич працював у КХІ: викладав, організував дослідчий кабінет експериментального образотворчого мистецтва, де «лікував студентів від реалізму та кольоростраху», давав методичні консультації щодо навчального процесу. Протягом 1928–1930 років видання українських футуристів – харківський журнал «Нова генерація» та київський «Альманах-авангард» – опублікували низку статей Малевича. У 1930 році політичний клімат в Україні різко змінився. Звільнили ректора КХІ Івана Врону, а згодом і всю прогресивну професуру інституту.

Навесні і влітку 1930 року відбулася персональна виставка митця в Київській картинній галереї. Це була остання персональна прижиттєва виставка Казимира Малевича.

У вересні 1930 року Малевича вдруге заарештували і кілька місяців протримали у в’язниці за обвинуваченням у шпигунстві. Тюремні умови спричинили захворювання на рак. Казимир Малевич помер 15 травня 1935 року у своїй квартирі в Ленінграді. Художник заздалегідь підготував сценарій власного похорону, намалював ескіз супрематичної труни. Він заповів поховати свій прах під розлогим дубом поблизу Немчинівки Московської області, де було його улюблене місце прогулянок. За заповітом, на місці поховання згодом мали посадити улюблені квіти і збудувати вертикальний архітектон із телескопом, щоб кожен міг подивитися на Юпітер. Під час Другої світової війни місце поховання було втрачено.

Наприкінці 2015 року в Києві оприлюднили документи про діяльність Малевича в столиці радянської України у 1928–1930 роках. Матеріали понад 80 років зберігалися в родинному архіві Кропивницьких. 6–9 жовтня 2016 року в Києві відбулася перша Міжнародна конференція «Казимир Малевич: київський аспект». З 2016 року в місті, де народився один із найвидатніших митців світу, започатковано щорічні Дні Малевича. Триває робота над проектом Інституту Малевича, який охоплюватиме музей, центр досліджень українського авангарду, лабораторію сучасного мистецтва.

Підготували Дмитро Горбачов і Тетяна Філевська

Малевич. Поза межами полотна

Віртуальний тур виставкою

Експозиція

Close
Go top