Слову — віра, хлібу — міра, грошам — рахунок

Гриша Кука, 8 років, Росія

Мене звати Грицько, я народився в Омську (Росія). Мій батько Андрій – з родини українців, що були репресо- вані та вивезені до Сибіру з Рівненсь- кої області. Але про Україну в його родині ніколи не забували, завжди при зачинених дверях святкували Різдво та Великдень. В родині завжди було багато українських книжок: збірники творів Франка, Шевченка, Лесі Українки. Батьки привчили дітей нічого не розповідати, що у них є вдома. Але дух українства назавжди поселився в родині.

Мама Дарія також виросла у сім’ї українців, які у 1970 році поїхали пра- цювати на Чукотку і прожили там 32 роки. Кожна відпустка проходила в Україні, в Луганській області, місті Стаханов.

Дуже багато моїм вихованням зай- маються бабуся та дідусь (він з Івано-Франківської області, в минулому засуджений на 10 років таборів та реабілітований у 1956 році). Я колись брав активну участь у роботі центру української культури «Сірий клин» в Омську: читав вірші, грав ролі у виста- вах. Через деякі розбіжності в поглядах ми з родиною вийшли зі складу цен- тру і створили свій родинний гурток з плекання української мови та культури «Збіжжя». Займаємо активну позицію на підтримку України, що викликає агресивне ставлення деяких містян, зокрема наших сусідів, але ми не здаємся. Побували на могилі Павла Грабовського у Тобольську, були при- сутні на церемонії відкриття пам’ятни- ка Тарасу Шевченку у Новосибірську, проводили в Омську Марш Вишиванок та інше. І скрізь з нами наш прапорець! Я дуже люблю мою Україну, пишаюся тим, що українець, і хочу там побувати одного разу! Про це моя картина!

Категорії: Де я – там мій прапор

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close
Go top