Діана Тимчук, 16 років, Італія

Мене звати Діана. Моя родина приїхала в Італію в кінці серпня 2014 року через війну та економічну кризу в Україні. Тато працював директором школи, а також був депутатом районної ради. Мама працювала в управлінні праці та соцзахисту населення. Мої батьки казали, що далі неможливо жити на зарплату, якої вистачало тільки на оплату комунальних послуг та продукти, і то не завжди. Ми вирішили щось змінити в нашому житті і поїхали до моєї бабусі, яка працює в Італії. Тепер ми у Венеції. Спочатку було важко: чужа мова, чужі порядки, відсутність друзів, знайомих. Згодом я звикла і почала розмовляти італійською, знайшла нових друзів серед однокласників, і змогла розповісти їм про Україну. Їх захопили мої розповіді та фотографії. До того вони всі думали, що Україна – це Росія, і ніякої різниці немає.

Мені дуже подобається прекрасна, сонячна Італія, італійська кухня; тут тепло, ми з братиком більше не хворіємо. Наша родина бере активну участь в житті української громади у Венеції. Мій батько очолює тут місцеву українську школу. Кожної неділі ми йдемо до нашої української церкви. Але незважаючи на те, що наше життя стало набагато кращим, ми все-таки сподіваємося, що влада в Україні зробить все, щоб українці могли гідно жити на Батьківщині, та мільйони таких, як ми, заробітчан, повернулися додому.

У своїй картині я прагну показати, що моя родина щаслива, і наш чудовий прапор тут з нами, в Італії.