Бог великий, але ліс більше

Мелісса Довгій, 13 років, Бразилія

Мене звати Мелісса. Моя мама Марія, а тато Маікон Мартінс. Почуваюся дуже щасливою, бо маю українське походження, а моя нація багата та обдарована. Мої прадіди приїхали з України, бо шукали волі і кращої землі. Моя баба і мама мене навчили цінувати свої традиції, мову, культуру і звичаї, які ми всі зберігаємо до сьогодні.

Дуже люблю Бразилію, маю бажання пізнати міста. Наше місто мале, маємо гарні водоспади, зберігаємо мову, традиції і культуру. Більшість населення – це нащадки українців та поляків, і вони живуть в мирі та злагоді. 126 літ тому приїхали українські емігранти до Бразилії, та привезли із собою на ці землі культуру, традиції, мову, звичаї, які до сьогодні ми зберігаємо. Тут не було нічого, тільки ліс, дикі звірі. Місцеві мешканці допомагали першим переселенцям, українці змогли знайти спільну мову з ними і вижити!

Перед Великоднем маємо різні пісні відправи, пишемо писанки, а у Великодню суботу готуємо різні страви, кладемо у кошик і несемо до церкви святити. А ще ми пишемо писанки, і туристи, коли їдуть з Прудентополіса, везуть із собою частинку України!

В картину, яку я намалювала, я вклала мої відчування тихої і спокійної природи – найбільшого скарбу Бразилії, яка стала рідною для українців та допомогла їм колись вижити.

Категорії: Де я – там мій прапор

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close
Go top