Будинок друга – завжди поряд

Валерія Крістенсен, 12 років, Данія

Привіт! Мене звати Валерія, мешкаю в Данії. Моя мама – українка, а батько – датчанин. Я люблю Данію, але й за Україною сумую, бо там лишилися мої рідні та друзі. По суботах відвідую українську школу в місті Вайле. Це перша українська школа в Данії. В школі мені дуже подобається. Тут я вивчаю українську мову, культуру, традиції, а також беру участь у різних заходах, більшість з яких – благодійні. Мій батько дуже цікавиться українською культурою і традиціями, а також полюбляє українські страви. Ми вдома часто їх готуємо, і шануємо українські свята. Ми дивимось українське телебачення, підтримуємо зв’язок з родичами та друзями, які лишилися в Україні. Я завжди дуже рада, коли ми їдемо на Батьківщину! Я люблю Україну!

На картині я зобразила найвідоміший символ Данії – Русалоньку, скульптура якої знаходиться в Копенгагені. Навколо все різнокольорове, веселе – повітряні кулі, змії, човники, туристи… Але вона така сумна та самотня… Я дуже не хочу, щоб моя Україна була самотньою, та інші країни її покинули, а надії перетворилися на морську піну. Бажаю, щоб вона дочекалася свого кохання та принца, тобто відстояла свою кращу долю, свободу та місце в цьому світі!

Категорії: Де я – там мій прапор

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close
Go top