Старих слід поважати, молодих – вчити

Андрій Носяр, 9 років, Німеччина

Привіт, друзі! Мене звати Андрійко Носяр. Віднедавна я разом зі своєю родиною живу в німецькому місті Біттерфельд-Вольфен. Я дуже люблю свою родину. Я став її членом досить недавно, лише три роки тому. Мій тато Крістіан – нідерландець. Він знає шість мов і чудово володіє українською, бо прожив в Україні понад 10 років. Мою маму звати Оксана. Вона також знає різні мови, навіть перекладає книжки. Мою старшу сестру звати Крістіна. Вона живе у нашій родині вже понад 10 років. Моїх молодших братів звати Філіп та Лукас.

Цікаво, що поблизу містечка, де ми живемо, є озеро Гойче, або, як його ще називають, Бурштинове озеро. Воно таке велике, що для нас, малечі, здається цілим морем. На нашому морі є навіть піратська шхуна. Але на ній плавають добрі пірати. Вони катають Бурштиновим морем всіх охочих, і розповідають їм про історію нашого міста і самого моря. У нас із хлопцями є мрія: ми хочемо попросити піратів підняти над їхнім кораблем прапор України, який разом із вишиванками ми привезли з собою з Батьківщини.

Ми вивчаємо іноземні мови, однак, як навчав Тарас Григорович Шевченко, не забуваємо й рідної. Усюди, де буваємо, ми намагаємося поводитися чемно, адже розуміємо, що тут, за кордоном, ми є представниками своєї країни. Це надзвичайно відповідальна місія – бути послами своєї країни у світі, і ми хочемо виконати її якомога краще.

Категорії: Де я – там мій прапор

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close
Go top